Він чоботи мив у терпкому вині,
Він дев’ять століть провисів на сосні,
Де силою слова триножив коня,
З іржавим мечем полював на луня.
З луною повторював вісім разів,
Що в хмарах свою наречену зустрів!
Чи в змозі дізнатись ми через роки,
Що кара йому може датись взнаки ? -
Коли запалають рукава плаща
І меч обіпреться на тінь від куща,
І коні, як соколи місячних скель
За обрій полинуть до інших земель,
Де знов наречену він знайде свою,
Неначе світанок ранкову зорю,
Над кригою скреслою довгого дня,
Чий спокій холодний, як з криці броня
Струмить, оголяючи зболений нерв
У мороці між кришталевих дерев
Сусальною стрічкою срібних ланіт -
Дзвенить...
наче цокіт п’ятірки копит
Вершник
ANTIQVITAS NOVA intaglios
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2024
автор: bloodredthorn