Він не такий, як дрозд чи грак.
На ньому біла сорочина,
Поверх якої – чорний фрак.
Ріст може мати, як людина.
Хоч крила є, та не летить.
Як ходить – криво, зір милує.
Часом цей птах сидить,
Та більше – крилами веслує.
Навіщо плаває? В воді
Шукає рибу, краба, криля.
До кілограма в літні дні
З’їдає те, що зловить в хвилях.
В зимові ж ця диво-пташина
Від кілограма їсть третину.
Морська вода – пінгвіна дім.
В ній мило дивному пташатку
Пірнати, плавати, а втім
Є страх зустріти там косатку
Чи леопарда від морів –
Важкого грізного тюленя,
Який пінгвіна легко б з’їв –
Так,наче дівчинка печення.
Є і малі серед пташок -
До тридцять сантиметрів ростом.
Ввести їх може й чайка в шок,
Зловити й проковтнути просто.
Гнізда не робить цей плавець.
Яйце з малям на лапі гріє.
Самка стомилася, самець
Його з охотою леліє.
Вгорне у коцик зі шкірок.
Стоїть з яйцем серед морозу.
Дитятко вилізе, в садок,
Його віддасть – і баба з возу.
В садку – до сотні пташенят.
Дорослі їх охороняють.
Малята там стають у ряд
І тіло тілом зігрівають.
Ну, а батьки їм корм несуть
І цим дають майбутнє роду.
В Антарктиці птахи живуть,
В Австралії - де зимні води.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)