* * *
Я не втомилася чекати.
Але щоденне те – аби ж,
дає підстави дорікати
собі ж.
Я ні за чим не пошкодую.
Але уразливе – чужа,
я котрий рік уже годую
з ножа.
Я ще не втратила надію.
Але тихіше кроки все ж,
котрим я іноді радію
безмеж.
Я не бажаю іншу долю.
Але й в чеканні є – межа,
де вищим ступенем контролю –
душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2024
автор: на манжетах вишиванки