***
Обходи помали мічені городи,
не вмочи у смоли тороки душі.
Хай собі дрімають кучері смородин,
хай собі сміються згірклі спориші.
Що тобі до когось, хто малює згуби?
Що тобі насправді до чужих обійсть?
Заховай за крижму обгорілі груди
і тримайся рівно, і вітрів не бійсь.
Де межу кромса́є темна хитавиця,
де в ропу з'яріла висвячена сіль,
пам'ятай, лиш віра - найміцніша криця,
що скувати ладна найгостріший біль!
6.08.24 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2024
автор: Леся Геник