Торкається промінь фіранки
Останньої літньої днини.
Від завтра осінні вже ранки
Освятять росою хвилини.
Триматимуть в пазусі безмір,
Що річкою часу ще зветься.
Життєво-безстрасний той простір -
Оновленим час не вернеться.
І лиш вервечка пам’ятних дат
Ітиме назирці зі снами.
Щемом, біллю, теплом ще стократ
Гляне в душу... Думи ж роями...
31.08.24
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2024
автор: Валентина Ланевич