Світ і люди
Летять літа, немов птахи крилаті,
Лишаючи в історії сліди,
І кожен з них – то дійсно гідна плата
За власну долю й долю всіх родин,
Котрі війну приміряли на себе,
Віддавши Батьківщині данину,
Бо саме в цьому виникла потреба,
Хоч не бува війни без полину.
На жаль, усе у світі продається:
Земля і совість, навіть сива честь.
Слов’яни ми – не турки і не ненці,
І в венах наших русів кров тече,
Але така «хвороба» цього світу,
Де миє руку теж чиясь рука,
А ми, лишень його покірні діти.
Змінити щось – і думка нас ляка.
Тож миримось з потворністю і болем,
І часто шану ницим віддаєм,
Зійшовши зі святого поля бою,
І з ними навіть схожими стаєм.
Тож тішити ніяк себе не варто,
Що інший ти у морі глупоти,
Не можна мати іншого там гарту –
Не буть ніколи грішному святим!
21.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2024
автор: Ганна Верес