МИНАЄ ЛІТО

МИНАЄ  ЛІТО

Минає  літо…наче  лиш  поча́лось,
Та  добігає  вже  свого́  кінця,
Із  нами  ще  воно  не  попрощалось,
Та  скоро  сво́го  виставить  вінця́.

Спекотні  дні  кінця  свого́  збігають,
Хоч  може  й  не  спекотні  вже  такі,
В  природі  витинанки  витинають,
Й  хмаринки  в  небі  вже  не  всі  легкі́.

Ще  зовсім  трішки  й  літо  помандрує,
Кудись  піде́  від  нас  в  далеку  даль,
Можливо  за  відходом  пошкодує,
Але  накине  придбану  вуаль.

А  біля  брами  осені  торкнеться,
Погляне  мило,  все  їй  передасть.
Сестрі-красуні  мило  усміхнеться,
Але  відходом  смутку  всім  завдасть.

Воно  нічо́го  вдіяти  не  може,
І  календар  продовження  не  мав,
Піде  відпочивать  на  сво́є  ложе,
А  на  послідок  –  коник  в  травах  грав.

Тому́  в  дорогу  літо  проведемо,
Одя́гнем  вишиваночку  йому,
В  останні  дні  з  ним  душу  відведе́мо.
Але  ж  куди  так  квапиться  й  чому́?

28.08.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР