Ну ось і все. Остання скибка Літа,
Солодкий сік стікає по губах…
І павутинням долі оповита
Ступає Осінь по його слідах.
Я літо ще за кучері тримаю,
І шепочу: не поспішай, не йди…
О, Літечко, я так тебе кохаю,
Що в себе залишила б назавжди.
Ті кучері, мов золоте проміння,
Та сяде сонце і його нема…
Лиш оберемок жита і насіння…
І спогади … попереду ж зима …
І що робити, що із цим робити,
Коли на рік прощаємось з теплом,
Із річкою що зіткана з блакиті,
З ночівлею в садочку, з гамаком…
Останній день, остання нічка літа,
По вінця келих доброго вина,
Його я пʼю за все, що пережито,
І відпускаю літо на всі на…
Чотири боки… стишуючи кроки
Воно іде на інший бік землі,
Так і минають і літа, і роки…
Так плине час, де ми як кораблі…
31.08.2024
@Людмила Лєгостаєва.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2024
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)