Вивчаю мову вітру.
Доторки пробудження, лагідні, мов обійми...
Свіжі, наче роса на пелюстці.
Напуваю ними думки, дух і тіло.
Щоб здійнятись вище,
щоб упіймати в долоні зорю ранкову!
Вивчаю мову його знак за знаком...
Вона єднає світи, час і простір.
Пориває мене за межі,
межі власні і не лишень...
Зустрічаю північну зірку,
віддаю вітрові розпечене спекою тіло,
і обіцяю собі стати, як він,- незборимою.
30.08.2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021264
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2024
автор: Іванюк Ірина