И вдруг какие-то слова возвращаются,
как возвращаются перелётные птицы,
– и не находят своих деревьев и крыш,
и долго кружат над нами,
и не могут ни сесть, ни улететь назад,
свивают свои гнёзда в воздухе.
Где вы зимовали, слова,
почему так надолго меня покинули?
Может, утешили кого-то там,
где земля трескается от солнца,
как у нас трескается от печали?
Свивайте, слова, свивайте гнёзда,
пусть с гнёзд начнутся новые деревья,
пусть растут вниз,
пусть врастают в землю-пепел,
пусть жизнь встретится со своим воспоминанием,
пусть обнимутся.
31.08.2024
(Перевод с украинского)
Оригинал:
* *
І раптом якісь слова повертаються,
як повертаються перелітні птахи,
– і не знаходять своїх дерев і дахів,
і довго кружляють над нами,
і не можуть ні сісти, ні відлетіти назад,
звивають свої гнізда в повітрі.
Де ви зимували, слова,
чому так надовго мене покинули?
Чи втішили когось там,
де земля репається від сонця,
як у нас репається від смутку?
Звивайте, слова, звивайте гнізда,
хай від гнізд почнуться нові дерева,
хай ростуть донизу,
хай вростають у землю-попіл,
хай життя зустрінеться зі своїм спогадом,
хай обіймуться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021265
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 01.09.2024
автор: Станислав Бельский