Панове, вже осінь - золота осінь
Відлітають у вирій журавлі.
Окутали сонечко хмарочоси
Тріпоче жовте листя на гіллі.
Ще Бабине літо прийде у гості,
Зійде сонечко - край неба до нас .
Озолотить крони дерев у злоті
Відчуємо блаженство у цей час.
Золота осінь розпустила коси
Розсипає золотаве листя.
Хризантеми зорять у небо просинь
Шукає промінь Сонечка з захристя.
Вересень стріне, ще бабине літо
Жовтень окутає хмар пелена.
Розстелиться сизий туман над світом,
А там листопад - дідова зима.
Покрова херувими заспіває,
Мороз поцілує осінь в щічку.
З першим снігом землю привітає...
Засріблить отави в темну нічку.
Вже осінь панове - золота осінь
То сонячна погода, то дощить.
Срібне павутиння всюди розносить...
Із за хмар дарує блаженну мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2024
автор: Чайківчанка