Від кріпака – в пророки
(Тарасу Григоровичу Шевченку присвячую)
Кричать віки, що на хрестах розп’яті,
Над пам’яттю полин п’ючи і сум,
Про те, як з босоного хлоп’яти
Зріс той, хто влаштував росії суд.
Молився за Вкраїни долю сиву,
Змарновану на полі не своїм,
Віддавши в найми донечку чи сина,
Не мала часто й хліба на столі.
Пройшовши шлях від кріпака в… пророки,
Він досвід нефальшивий набував,
Засвоював життя важкі уроки,
Про Україну по-синівськи дбав.
Пізнавши біль московської сваволі,
До топора народ свій закликав,
Аби родило українське поле
Не для імперії – для донечки й синка.
Він знав москви хижацькі апетити,
(Ніхто її ще не нагодував),
Росія не була ніколи сита,
Тож, як набат, звучать його слова:
«Устаньте всі, і правнуків онуки,
Проти сваволі вражої і лжі,
Най не терзають вас московські круки.
Вони по духу й крові вам чужі!»
21.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021292
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2024
автор: Ганна Верес