Мене вбивала не війна -
мене вбивала Україна.
Та, здичавіла і дурна,
що продала дочку та сина
у дев’яностих за брехню,
а потім далі продавала,
але вже оптом, і мою
країну справжню принижала,
використовуючи тих,
хто справді був її талантом,
не помічаючи святих,
пакуючи в безмежний лантух
мільйони кращих, з бандюком
іх відправлюючи до лісу,
а далі — вже з політиком
і правлячи брехливу месу.
Вона всіх зрадила. Вона
мислителів в макулатуру
спокійно злила імена,
а замість них всіляку курву,
стриптиз і тупість возвела
на п’єдестал. Космічно крала.
Одну підступність берегла,
а на всі спроби правди срала!
То, може, й не Вкраїна це -
та, що морочить навіть зараз,
коли шматують нам лице
вовки кацапські?! Може, кара
нас не відпустить, доки ми
не знайдемо снаги у душах
насправді світло від пітьми
вже відрізнити?..
01.09.2024.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2024
автор: Валерій Коростов