Ми знайдемо їх всіх по одному,
Хай через рік чи двадцять, а знайдемо…
І тих,хто розпочав оцю війну,
і тих, хто під ворожі став знамена…
Не думайте, що знищить пам’ять час,
В нас добрі від безпамʼятства пігулки …
Тих, хто стріляв ракетами по нас,
І тих, хто заохочував придурків.
Не вистачить на світі Аргентин,
Сховатись ніде буде від розплати,
Ні у воді в череві субмарин,
Ні в нетрях джунглів не уникнуть страти.
Я думаю, здивується й Моссад,
Такої помсти не було й не буде…
Каміння з неба? А хоч би і так,
Скінчився час судів і словоблудів…
Чекають хай й тремтять в своїх домах,
Ми поіменно знаємо злочинців…
Їх видає липкий тваринний жах,
І сморід… хай чекають вже гостинців…
09.07.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2024
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)