* * *
Я ще купаю ноги босі в холодній вранішній росі,
та вже в повітрі пахне осінь і стало менше голосів.
Птахи збираються у зграї, не до пісень їм вже давно,
а промінь аж до небокраю фарбує неба полотно.
Жовтоголові чорнобривці милують очі край воріт.
І не летять до хат синиці, земельку рихлить вміло кріт.
Ще вітер лагідно колише, живу природу перед сном.
Душа смакує це затишшя, немов настояне вино.
26.08.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2024
автор: на манжетах вишиванки