Пощастить нам, пощастить.
Пройде ця війна у нас
І, мов птаха, прилетить
В край наш рідний мирний час.
Буде мир у нас повік.
Наш край стане і його.
А війни уже повік,
Протягом життя всього
Нашого і тих, хто жить
Буде після нас усіх,
Ні, не буде. Більш тужить
Ми не будем. Буде сміх
Радісний лиш на вустах
У кожнісінького з нас.
Наче сонце в небесах,
Лагідно нас мирний час
Грітиме усяку мить.
Серце те, що нині так
Болісно украй щемить,
Розцвітатиме, мов мак
Гарний в полі навесні.
І душа також радіть
Буде дійсно, а не в сні,
Бо її теж буде гріть
Ніжно мирний час, який
Вже іде в наш рідний край,
Серцю дуже дорогий.
Прийде він, настане край
Цій війні уже навік,
Адже буде мирний час
В Україні цілий вік,
Завжди, тобто повсякчас,
Доки буде ця Земля
Разом з Сонцем золотим.
Боремося всі ми для
Цього з ворогом лихим.
Євген Ковальчук, 01. 02. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2024
автор: Євген Ковальчук