Пущу я в небо щастя із долоні.
— Лети собі, — промовлю та й піду.
І вже собі у серця пустодзвоні
На цій землі чекатиму біду.
А щастя стане Богові відомим,
І Він пізнає те, чого не знав,
І схочеться вернутися додому,
Та стріне в серці нелюбов неслав.
перша декада квітня 2009, вересень 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2024
автор: Ти-2