Ми живі!
Ви ні.
Звільніть дорогу
Дітворі.
Рима проста.
Все про,
Все для...
Життя!
Ви ж з небуття.
Чому лунає
Пісня ця..
Останній марш..
Людство на фарш.
А ми ж бредем.
Під дудку ж цю
В гріху ж живем.
Наказ убий,
Візьмем й уб'єм.
Отак, отак
Ми всі ж "живем",
отруту з ікл
щодня ж жуєм.
Система гнила.
Давно ж бо пора,
скинуть кокон,
Який весь прогнив.
Системні раби..
Слуги Сатани.
А ми, ми жопозили
І раби, приказ - убити..
Вбили ж ми.
Безумні ми,
Як не крути.
Абсурд переможе?
Кокс допоможе?
Обкурені світом
Кровавим кермують,
А люди глухі
У прірву ж прямують.
Питання не в тому,
Хто переможе.
Питання коли.
Ось обрив,
Поряд ми!
Те що лунає
Навіть не ехо.
Ніхто нам нічого не обіцяв,
По праву якому
життя відбрав?
Голубе небо
небачать сліпі.
Над нами
чорти, ми - палачі.
В смолі..
Сама по собі
смола загориться?
Лихо
Нове ...
Уже на порозі.
Десь там нас ведмідь
чекає в берлозі.
Що відбувається?
Коли це скінчиться?
Пазл із дир й..
Останній обрив.
Нас штовхають із скали.
Йдуть із нами не святі.
І чому ж живі в труні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2024
автор: oreol