* * *
Не збулось.
Ну що ти, це любов.
Притаманні людям види мсти.
Не придумав світ ще молитов,
щоб в розлуці щастя вберегти.
Не віднайдені прості слова,
попередити від болю крок.
Що моя душа іще жива,
не підтвердить ні один пророк…
Думи знов тверезі після битв.
Зачаїлася, чекаю змін.
Час лікує шви і серця ритм,
й пропонує тишу й сон взамін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021363
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2024
автор: на манжетах вишиванки