О, Україно - поранена пташко!
На тебе нападає ворог звідусіль.
Знаю,що тобі не солодко ,а важко ...
Я чую твій плач ,твого серденька біль.
О ,Україно - мати синьоока!
Іду до тебе я немов до вівтаря.
Думи важкі несу як на крилах сокіл ...
Прошу миру у Небесного Царя.
Як Пресвятій іконі тобі, молюсь.
І клонюсь перед тобою на колінах.
З чорних хмар впаду я дощем, проллюсь...
Погашу вогень війни у руїнах.
Впаду на спалені жита - росою
І залікую рани матінки землі.
Стану ясним сонечком я над тобою...
Зрошу яре зерно колос на ріллі.
Я люблю тебе, як матінку дитя
І лечу до тебе на крилах у думках.
І з небесних джерел черпаю сили я ,
Щоб оспівати біль душі у піснях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021380
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2024
автор: Чайківчанка