щоденний обрій зводить розум
у іпостасі світлої пори
кохаючи все ж вип'ємо tekil'ну дозу
сп'янівши разом у химернодикому човні
та все ж заграє серце кровоточать струни
і ми зайдем в фортецю Буаярд
побачивши тепло зійдем із розуму зростивши
его та фантильність в цільно-хибне «я»
щоденна пристрасть не загасне в нас ніколи
спекотна в'язка дасть гіркі плоди
спожитий time кохаючи доволі
убереже від зла та важкої доби
дикошалена пасакалія єства
оплодотворить нас коханих в цілу ниву
у щільнозрощених палких думках
зростить наміцно ціллю у терпку зернину
щоденнообрійно кохаємось ми знову
палаючи від щастя й подиху в цю днину
нехай цвіте шаленодикая любов
в пульсуючі серця у наші хвилі
24.02.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький