Втеча з будинку ,наче з Титаніка ,
Власного дому. Безумство і паніка:
Паспорт, мобільний, гроші, вода,
Одяг. І ще що? з головою біда...
Руки тремтять, але слава ногам,
У серці ж провалля ,всесвіту злам,
Скрипіння у шибці віконного скла ...
Ще п"ять хвилин поспить хай мала
За горизонтом ховається звір,
Лютий ,нещадний, руйнівник- вир,
І дому мого одвічна броня:
Оманливе в серці батьківське вчення.
Все забере руїна- війна,
Вмить розчинилися достатку стіна,
Лише дрібничку Я відберу в зла,
ще п"ять хвилин поспить хай мала...
Ще п"ять хвилин щоб повірить собі,
Хапаю дитину і розчиняюсь в юрбі,
Новий у свідомості всесвіту злам:
Я не Титанік- я криголам!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2024
автор: Межа реальності