І ще там щось про суд і насолоду.
І вибирають дві руки зісподу
Доспілі сливи.
Ранок. Стіл в саду.
Русява жінка точить ніж об камінь,
А вітер трусить ледь пожовкле листя,
Що пролетить повз рівний тон розмов
Й впаде на груди здійняті розхристі,
Та залоскоче, шепчучи немов
Заклин на близькість леза і біду.
Аж засміється жінка у нестямі.
У іншої, із чорними губами,
Короткий подив здмухнувши з лиця,
Дух перелесник розкуйовдить коси.
І бісиками зблисне незнадь ця,
Мов у очах старі пашіють шрами,
Мов падають удосвіта покоси.
І ще там щось про долю і жалі.
І журавлі на південь, журавлі...
І білий хліб покраяний нагрубо,
І дві вигнанки, рай
І чорні губи.
24.05.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2024
автор: Гриць Янківська