Ну щоб, здавалось, за дива:
І ще одне минає літо,--
А я вже трішечки нова,
Ласкавим сонцем відігріта.
Дурманить пахощами ліс,
Дарує свіжу прохолоду,
І проситься на бистру воду
Рядків надійний первоміст.
Пройдуся ним – гойдає кладка.
День на семи вітрах гряде…
Минає літо, як відгадка –
І диво твориться просте!..
З раннього. Увійшов до першої збірки "Дзеркала". - Львів: Каменяр, 1991.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2024
автор: Сіроманка