Чи то стогін, чи то дзвін?
Ходить вітер між руїн,
що були будинком,
в заростях барвінку.
Ходить він як Коляда,
все навколо огляда,
І бринить в повітрі ,
Реквієм молитва…
Ходить вітер наче мрець,
Крізь руїни навпростець,
Сяде у одвірка
й плаче,плаче гірко…
Вітер знав колись цей дім,
Стільки літ і стільки зим
Тут жили родини,
а тепер лиш стіни…
Ні дверей ані вікон,
Монстр з прізвищем Циркон
Зруйнував будинок
і згорів барвінок.
І живцем згоріли всі,
хто надіявся спастись,
в своїй рідній хаті
від ракет проклятих…
Поміж двох ховались стін…
А тепер лунає дзвін,
Як на кладовищі…
Чи то вітер свище?
На могилах діточок
грають вогники свічок
Вітерцю чудово
чути їх розмову,
Чути голос тих родин:
- Ми Між двох ховались стін…
Та не вижив ні один…
Ні один…
Ходить вітер між руїн…
Стогне вітер -неба син
І розкаже вітер
правду всьому світу…
08.07.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2024
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)