Що за настрій - чи бігти, чи плити, чи впасти, чи сісти?
Наче тягнуть мене в різні сторони хвилі чи вітри.
Я чипляюсь думками за хмари, за зірки, за віти
І не знаю чи цвісти мені, чи сміятись, чи скніти.
Від такого хаосу в собі наче полум'я з льодом до купи,
Наче вибухне розум від тих протиріч і новин.
Від думок не відкупишся - поки немає валюти,
Щоб простити собі неіснуючих тяжких провин.
Та і в чому вина заблукавшого в тім лабіринті?
Що пішов не туди, повернув ненавмисно за ріг,
Що додолу посипались іскри вогню золотисті -
Стало темно, бо свій смолоскип затушив, не зберіг.
І блукає тепер, і шукає навпомацки віхід,
А на стінах слизьких причаїлися тіні відраз.
І так важко робити повітрям тим болісні вдихи...
Та повіяло свіжістю, протяг з'явивсь звідкілясь.
І чипляючись пальцями, наче за тонку мотузку,
За легкий вітерець, що підкаже де жевріє світ,
Виринаю із сна, сльози виливши всі на подушку,
Намагаюся ранку сказати тихенько "привіт"...
3.09.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2024
автор: Наталі Рибальська