Зчепивши зуби, продовжувати робити своє.
Бо новий ранок, попри рев вибухів, настає.
Бо є ще багато справ, які хочеться і потрібно зробити,
попри те, що якісь мудаки намагаються нас убити.
Так, щільно стиснуті щелепи заціпило, вони болять
від постійного намагання стримати рев проклять,
але прокляття іноді потрібно дозволяти собі відпустити,
щоб вони змогли добратись до тих, хто намагається нас убити.
А ще добратись до тих, хто так стурбовано за цим споглядає.
Тих, хто може і обіцяв допомогти, проте не допомагає.
Летіть прокляття і невідкличними вироками сідайте на їхні плечі,
щоби вбиваючих і лицемірних мудаків на світі ставало менше.
04.09.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2024
автор: Ольга Олеандра