Опівночі коли місто спало
Напустив ракет сатана з моря.
Чудо-юдо розпустило жало...
Плаче ,і стогне земля від горя....
Стоїть князь Данило вік на варті
Осяює шлях зоряним світлом.
Не застраховані ми від смерті
Як безумець воює над світом.
Мій Львів окутав чорний світанок
Горить зранене місто у вогні.
Біль і жах у львівців і львівянок
Хто допоможе їм, в ці важкі дні?!...
Сьогодні у скорботі - рідний Львів
Тривога збудила всіх на ноги.
Від шахедів, кінжалу він горів...
Рано летіли Янголи до Бога.
Якби знав свою біду чоловік,
Що втратить дружину, свої діти.
Захистив би собою - оберіг...
Став кам'яною горою над світом.
Не відпустив їх, в долонях тримав...
Не вертався до хати, по воду .
За дружину, донечок - все віддав...
А без них він сирота без роду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021567
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2024
автор: Чайківчанка