Здається часом, що щомить,
Неначе куля, час летить.
Ще вчора був я, як маля.
Сьогодні вже дорослий я.
А завтра й старість вже прийде,
Хай що я не робив би й де.
Адже час нам не зупинить
І навіть на коротку мить,
Хай як би дуже ми того
Не хтіли. Протягом всього
Життя невпинно час мина.
Надворі осінь чи весна,
Чи літо, чи зима вже в нас.
Усе одно минає час.
Й коли не буде вже тебе,
Мене, лиш небо голубе
Та сонце, що на нім блищить,
На цьому світі будуть жить,
Минатиме час. Він лишень,
Коли прийде останній день,
Коли прийде остання мить,
Коли не буде вже світить
На небі сонце в нас повік,
І зникне вся Земля навік,
Тоді час зникне теж, мине
Так, як і все життя земне.
Коли прийде той день, та мить,
Ніхто не зна, поки летить,
Іде, пливе, минає час.
Є ми, а отже, й він є в нас.
Євген Ковальчук, 09. 02. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2024
автор: Євген Ковальчук