Мій вірний друже, я сумую дуже,
Я так далеко, в чужині сама...
В моїм саду давно зав'яли ружі,
А серце темна туга обійма...
І ходить сонце десь за небокраєм,
І ніби й день, а світла тут нема.
Воно в мої думки не зазирає,
Надворі літо, а в душі зима...
І що кому я буду говорити?
І хто сьогодні скаже щось мені?
Не маю права - плакати, тужити,
Жалітись, що живу на чужині...
Бо важко всім, війна всьому причина,
Немає в світі радості буття...
А в мене доля теж одна - єдина,
І йде на захід стежечка життя...
... Дарує осінь чари горобині,
Калина сяє чарівним вогнем!...
Зустрінемося, друже, на Волині,
Всі негаразди ми переживем.
Пройдемо разом по стежках знайомих,
За зустріч - келих вип'ємо до дна!
... Я вірю - всі повернуться додому,
В той день, коли закінчиться війна!..
04.09.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2024
автор: majra