Пожинаємо

Свій  пожинаємо  врожай,  і  зрозуміло  все  давно,  ми  на  краю,  прірва  за  край,  а  далі  дно,  звичайне  дно...  Буде  багато  ще  біди,  життів  коротких  на  щиті,  криваві  тягнуться  сліди,  і  смерті  подих  в  темноті...  Зламавсь  через  коліно  сміх,  сіє  один,  а  інший  жнець,  розплачуємося  за  гріх,  для  багатьох  близький  кінець...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2024
автор: Олег Князь