Шістдесят п’ять не маю, втім, іду до межі.
Вік достойно сприймаю, але є рубежі.
Їм наш вік, як обуза, хто ухвалює курс,
і отруйна медуза вже прощупує пульс.
Діло в них термінове – кривдне і неземне…
Ви не вічні, панове, старість й вас дожене.
Де ваш батько і матір? – неповажні мужі.
Ви ж із «трупами» в хаті живете, як чужі.
Ох, ронив по дорозі вас нещасний бузько.
Бідаки-мафіозі гнати б вас канчуком.
Менше б крали й мовчали! Геть слабкий інтелект.
В мудрих справи навчались – був би вплив і ефект.
26.03.2020
За словами можновладців, люди за 65 років – використаний
матеріал – «трупи» і на них варто обмежити виплати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2024
автор: на манжетах вишиванки