Сивим цвітом в зажурі калина,
Біля ставу розсохлись човни
Не для того ростила я сина,
Щоб чекати його із війни …
Хтось сказав, що гірчить та хлібина,
Коли жайвір над полем не в’ється…
І морозним у літню годину
День тривог і розлук здається …
Задля того я сина плекала,
Готувала чай з чебрецем,
Щоби соколом був він у небі -
Не полохливим горобцем!
Говорила колись нам бабуся –
Легко там, де біди немає…
Коли ворог у тебе під боком –
Світлий розум хай не дрімає!
Не буває добра і поваги,
До рашистських розмов про Тамбов.
Бо хижацького племені звіру
Не зрозуміти святу любов.
Літописець події запише -
«З дикою руснею – не до гав»...
Мужній Воїн нашої країни
За Урал всю ту нечисть прогнав!
В. Ф. 04 - 20.06. 2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2024
автор: Веселенька Дачниця