Борися! Й переможеш
Усі свої нещастя.
Я вірю, що ти зможеш
Здолати їх і щастя,
Що палко так жадаєш,
В житті своєму мати,
Увесь час виглядаєш,
Неначе сина мати,
Який пішов із дому
В дорогу неокраю,
Незнану, невідому
Йому, я вірю, знаю,
До тебе прийде, друже.
В цім і не сумнівайся.
Нещастю лиш байдуже
Та легко не здавайся.
Йому ти не корися,
Бо завжди будеш мати
Його, а з ним борися
Для того, щоб здолати
Його уже навіки,
Щоб тільки в щасті жити,
Допоки час повіки
Своїх очей стулити
Назавжди не настане
У тебе. Лиш з бідою
Борись. Й вона розтане,
Неначе лід. З тобою
Її не буде більше,
А будеш все те мати,
Що ти в житті найбільше
Колись лиш міг бажати.
Я вірю, вийде в тебе.
В цім і не сумнівайся,
Та й ти повір у себе
Й як слід робить старайся.
Євген Ковальчук, 10. 02. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2024
автор: Євген Ковальчук