[i]Сипле час...[/i]
І тільки так: були і будуть люди,
Озера тиші й во́ди ранніх снів,
Сміливі очі, тінь яких не збути,
І теплі зорі... надто сивих брів.
Сьогодні - крила, завтра тільки попіл.
Жовтіє листя зовні, не в душі.
Палає ніч і тоне в думі окіл,
Беззвучний символ, грань і тік межі.
І що сказати? - Люди, тільки люди.
Їх вічне щастя б'ється за печаль...
Пізнати б нам, аби навік забути,
Як сипле час, живу до сліз, кораль...
03.09.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2024
автор: Сара Ґоллард