Хвилі, як солдати – не пливуть самі.
Їх штовхає вітер, мов сліпо-німих.
У шеренги братні виструнчить один,
Хоч, шеренгні смерчі – й збурюють ряди.
…Є фонтанні спливи. Спостерігачі
Бачать в морі й спротив - гриви тріпочи́нь.
Та вселенські сили рухають усі
Хвилі: й чесні, й сильні, й чахлих, й у фартусі…
Так ми й крицю гріємо, ро́зплав – і тече!
Хочуть, чи не хочуть в ній сплави – шля́ху й черг…
05.09.2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2024
автор: Юхниця Євген