Казка
Казка
Семирічна Оленка жила з мамою у невеликому місті. Тато її помер через невиліковну хворобу. Дівчинка була доброю, щодня вона годувала голубів, які зранку сідали на підвіконня її кухні. Як тільки дівчинка заходила до неї, птахи голосно кричали:
- Привіт, дівчинко! Даси нам щось на сніданок?
- Так. Звісно, друзі.
І Оленка давала – то вівсяні пластівці, то зернята пшениці, то горох варений, сама любила його їсти. Голуби дружно дзьобали корм. А,, виївши все до грама, кидали гучне «дякую» і відлітали.
Та одного дня, це було у вересні, голуби тричі прилітали й сідали на підвіконня Оленчиної кухні, але дівчинки в ній не бачили. Коли три дні поспіль на підвіконні не було корму, а в кухні Оленки, пернаті розхвилювались. Сіли вони четвертого дня на підвіконня кухні Оленчиної сусідки. Та дала їм трохи вівса і сказала, що їхня годувальниця зараз знаходиться в лікарні разом із мамою. Дівчинці зробили операцію, видалили апендицит, бо він загноївся і мало не тріснув. Температура піднялась. Голуби заплакали. Старший спитав:
- Вона житиме? Операція пройшла успішно?
- Так. За кілька днів, як не буде ускладнень, Оленка повернеться додому.
- Ми б хотіли провідати її, - мовив старший голуб. – Покажіть нам, будь ласка, місце, де знаходиться лікарня, в якій лежить наша годувальниця.
- Гаразд, Зараз я вийду у двір і піду туди. А ви летіть за мною.
- Семеро голубів – тих, яких Оленка щодня годувала, полетіли за пані Галиною. Коли вони наблизились до лікарні, жінка показала птахам вікно палати, в якій перебувала дівчинка. Голуби підлетіли до нього, постукали дзьобами. Оленка зірвалася з ліжка.
- Мамо! До мене мої голуби прилетіли!
- Як вони дізналися, що ти тут?
- Не знаю. Якось це їм вдалося.
- Привіт, подруго! – мовив найстарший у своїй зграйці голуб Добрик Оленці.
- Привіт, любий пташку!
- Як ти себе почуваєш?
- Сьогодні трохи краще, ніж учора. Температура – 37, 3. Живіт майже не болить.
- Ми тобі зараз принесемо червону шипшину, яка під лісом росте. Мама тобі з неї має готувати напій три дні. Коли питимеш його, говоритимеш: «Їди від мене хвороба. Приходи здоров’я, любов і згода». Робитимеш так, то ви здоровієш.
- Гаразд!
Голуби полетіли. Через 10 хвилин вони повернулися,. Кожен із пташок у дзьобі мав гілочку, густо обліплену ягодами шипшини. Гілки крилаті поклали на підвіконня. Оленка подякувала пернатим. Усміхнулися їй ніжно й полетіли. Мама шипшину помила і приготувала з неї для доні чай. Три дні Оленка його пила, а на четвертий і справді відчула себе цілком здоровою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)