Немов у світі вже нема життя.
І кольори веселки зникли всі.
Немов у пеклі сонце жарить душі,
що заховались зранку у тіні.
Сховалось все живе.Хто-в дупла,
а хто-в нори.Метелики на квітах.
Вже сухих.І що поробиш як приходить
горе?Бо навіть птаство у лісах мовчить.
Здригається земля від вибухів гармат.
Опалена і сонцем і війною.
Степи горять.Пшениця на полях
сльозами вмита,кров"ю.Не росою.
Коли біда приходить.Не одна.
То хоч-не-хоч,а відчиняй ворота.
Народна мудрість,що живе в віках.
Згорьоване життя.Запечена скорбота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2024
автор: кацмазонка