Моєму сину тільки три.
Він знає гул гучний тривоги,
Сни в коридорі, дві стіни,
Й «все буде добре»-діалоги.
Моїй доньці нема восьми.
Про смерть мене пита ночами.
Чи довго гинути в вогні?
А під шахедами? З сльозами…
Середній доні лиш плюс два.
Здолала паніки атаки,
І просто міцно обійма
Під гуркіт вибухів від стра́ху.
Тринадцять старшій вже доньці.
За звуком знає дрон, ракету,
Стискає телефон в руці
Й боїться пабліків контенту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2024
автор: Тетяна Мерега