Хто з друзів, знайомих тебе підставив,
Рив глибоку яму під тобою.
Той перед пресвятим Богом злукавив,
Зруйнував свій дім , своєю рукою.
Хто втратив своє лице і довіру ,
Закрий двері у свій простір , свій світ.
Заздрість у болоті стогне від жиру,
І обливає брудом ,топче цвіт.
Той хто зрадив раз, зрадить вдруге, втретє,
Зненацька завдасть удар у спину.
Коли людина носить в собі зверхнє,-
І, як цунамі ламає сильну.
Сірником розпалить війну, вогонь жар...
Буде радіти, як горить хата.
І, як чорний ворон каркає кар, кар,
Бо в голові не мізки, а вата.
Ти з першої зустрічі своїх впізнай!
Кому хотів свій біль розказати.
Ти не в театрі ,чужі ролі не грай!
Веди розмову, своїх пізнати.
А зрадник продасть за срібну монету,
як базарна баба купи, продай.
Він даром набере воду з кювету
Вичерпає твої сили, украй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2024
автор: Чайківчанка