Оце гортаю записи старі,
вдивляюся у скетчі та чернетки:
уламки кращих задумів і мрій
виблискують в руках, немов монетки.
І так мені запраглося пожить,
поплакать, порадіть, посподіватись,
що за одну таку можливу мить
погодився б і з дідьком цілуватись.
А час біжить — вже майже знаю як
останні дні крізь пальці витікають,
про що кричать птахи серед гілляк,
чому ті сльози очі випікають...
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2024
автор: Олександр Таратайко