Що плине і спить, що ще пише між грат
У рваній розшитій одежі
Так давньо і мирно, як викопний краб,
Продряпавши очі ведмежі.
Про те, як у сітках тривимірна біль
Трапляється, наче засмага -
Не думаю, що зрозуміє мотиль
Горобчика дивну звитягу.
Бо й очі вже інші і інші світи,
Мозолі долонь все чорніші,
Полин пробиває бетонні мости
І мушлі весни солоніші…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021795
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2024
автор: bloodredthorn