Мара осіння серед ночі,
Лежу, не знаю чого хочу.
Мара - сусідка, хати межами,
Зайде, посидимо, полежимо...
Принесе повногруді помідори
І голку тонку у жіночих пальцях,
То й настрій піднімається угору,
Ми вишиваєм хрестиком на п'яльцях.
Простелимо на скибочку тоненько сало,
Мокнемо помідору і яйце у гірку сіль...
Часу на вишивання завжди не хватало,
А ось з душі знімало той осінній біль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2024
автор: Ivan Kushnir-Adeline