***
"Над річками Вавилонськими, — там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!" (Пс.136:1)
***
Не питайте чого сумую. —
Мій народ і країна плаче!..
Це мій біль, серця рани, сльози.
Я в задумі. А як інакше!?
Плаче Київ, Полтава, Харків...
Плачуть близькі мені львів'яни:
Боже, Боже, ще скільки, за що? —
Та, я вірю, що Бог є з нами!
Пригортає сиріт й вдовицю,
В кожне серце шле мужність й силу.
...Прагне тіло й душа молиться
Кожен день: дай нам, Боже, миру!
Зупини цю війну криваву,
Прожени з України ката.
Хай побачимо Твою славу,
Твою милість, і міць, і владу.
***
"бо я буду надіятись не на лука свого, і мій меч не поможе мені,
але Ти нас спасеш від противників наших , і наших ненависників засоромиш!" (Пс.43:7-8).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2024
автор: Лілія Мандзюк