Міняю години прожиті
На слово своє золоте,
Що сховане в зрілому житі
Й не зірваним досі росте.
Вже я божевільний, можливо,
Бо бачу, як втомлена юнь
З минулого ллється у жниво
Подбати про душу мою.
Окутає щирістю поле
І стане питати мене
Про серце, що досі не кволе,
Але й не палає вогнем.
Тож зійдуться, як на базарі,
Дві кралі в торговім ряду,
Де юнь буде лаяти старість
За розбрат накоханих дум.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2024
автор: Zorg