Один із одним спілкуємось без німоти,
Один із одним ми часто сперечаємось.
Здається, є щось вище самої правоти.
...Мірило! Невгамовно кличне, незвичайне.
Йдемо по одній стежці разом ми з тобою
І чуємо, що поруч є третій, як привид.
Щось шепче, стогне, плаче, снує, мов від болю.
Якась мова хижа - і обпалить, обріже...
Ось входимо в гай, десь туди, де далекий брід.
Наш зір ніжить рідну землю, милі простори.
...Минули озерце, піднялися - чигарі.
Всі замираємо: я, ти й осінні зорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2024
автор: Маг Грінчук