Дивлюсь я у вікно.
Надворі сніг лежить.
Зима ж уже давно,
Та більше не сніжить.
Ним вкрита вся земля,
Дерева і дахи
Будинків… Іздаля,
Я бачу, дітлахи
Ним граються в сніжки́
І бабу снігову
Теж роблять залюбки
В цю пору зимову.
А інші із гори
Униз на санях мчать
По снігу: «Повтори,
Ще!», весело кричать.
Всі радісно украй
Вони проводять час,
Однак існує край
На цій Землі у нас,
Де снігу не було
Ніколи і нема,
Де сонячне тепло
Рік гріє всіх. Зима
Відсутня в кра́ю тім,
А отже, також сніг,
Що в нашім нам усім
Паде з небес до ніг.
Тож тішмося всі ним,
Допоки є ше час
Зими, бо весняним
Промінням сонце в нас
Розтопить сніг, немов
Усім нам лиш на сміх,
Та тішитиме знов
За рік він нас усіх.
Євген Ковальчук, 10. 02. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2024
автор: Євген Ковальчук