було і весело, і сумно.
і холод пробирав мене.
байдуже розмовляли люди,
а я мовчала рибою. мине.
ліниво тікав там годинник,
і голос в голові бурчав.
це все статичне. таке звичне.
хоч кроки там ведуть не так:
блукаєш поміж грізних сосен —
стрічаєш залишки сміття,
в дитячій постілі знаходиш
дарунки феї, нежить там.
лишились в тій країні сльози,
лишився там і зуб первинний.
забутий всім нікчемний мотлох,
непотріб — радіо старинне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2024
автор: Феєрія Словська