Стернею…

Стернею  боса  йду  по  полю.
О,  скільки  жалю,  болю,  болю...
Тут  більше  не  цвітуть  блавати.
Сколола  стопи,  ниють  п'яти,
Скоріше  би  дійти  до  хати.

Холодні  вересневі  ранки.
Мої  ти  зацілуєш  ранки...
Мовчить  спустошена  оселя  -
Повита  маревом  пустеля.

Колись  у  ній  була  крилата,
Коли  ти  вчив  мене  літати  -
Солодка,  ніжна,  світла,  мила...
Тепер  здійнятися  несила  -
Війна  спалила  наші  крила.            10.09.24


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021994
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2024
автор: Lana P.