[b]Прийшов Сірко вухатий
Брехеньку наскавчати
Звірячому цареві,
На той час було – Леву!
«Чого тобі, Скавчало,
У мене часу мало!»
Кавкнув Сірко фальцетом: –
«Я хочу буть поетом!
Скавчати, цар, про тебе,
Якщо буде потреба …
Та бачу - ви не в темі,
Незрілі для поеми.
Поки не ймете тями,
То поживу із вами.
Барліг ваш та наїдки
Мені - наче знахідка!»
Тож слухав Лев скигління
Щось більше з півгодини,
А потім з’їв Сірка -
Бо доленька гірка!
—*—*—*—*—*—
Читач, конклюзія буденна:
Обачним будь, поводься чемно.
Своїм уставом не хвались,
В чужу парафію не прись![/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022012
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2024
автор: Городнянський